Міністерство юстиції України
Виконавчий округ міста Києва
Приватний виконавець
Мельниченко Олег Володимирович
12 вер. 2018

Перерахування стягувачеві суми у іншій валюті, аніж валюта, зазначена у судовому рішенні, не є належним виконанням судового рішення: позиція Верховного суду

Нормами Цивільного кодексу України, а саме ч. 2 ст. 192, визначено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Одночасно ч.ч. 2, 3 ст. 533 ЦК України зазначають, що у разі якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

З першого погляду ці норми є досить зрозумілими та прозорими. Однак у практиці правозастосування трапляються випадки категоричної незгоди стягувачів саме із стягненням на їх користь коштів у іноземній валюті виходячи з гривневого її еквіваленту, що обумовлюється насамперед знеціненням національної валюти.

У даній справі на користь пасажира з однієї з авіакомпаній (сервіс якої вже давно став «притчею по язицех») було стягнуто грошові кошти в сумі 308 доларів США. При цьому у резолютивній частині рішення місцевого суду, яким загадані кошти було стягнуто зазначено суму стягнення в іноземній валюті (доларах США) з одночасним зазначенням гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення.

Вказане рішення було звернено до виконання.

Під час виконання зазначеного судового акту стягувачем подано скаргу на дію ДВС, у який зазначалось, що на його валютний рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 173,46 доларів США, і тому, оскільки, на його думку, рішення суду виконано не у повному обсязі, просив постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнати протиправною та скасувати.

Суд з такими доводами не погодився та вказав, що боржник сплатив стягувачу стягнуті за рішенням суду 308 доларів США в еквіваленті до гривні, що станом на день ухвалення рішення складало 4 746,28 грн, тому державний виконавець правомірно закрив виконавче провадження у зв'язку із виконанням вказаного рішення в повному обсязі.

Вказане рішення залишено без зміни апеляційним судом.

У подальшому законність вказаних рішень стала предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду за скаргою позивача, яку вмотивовано тим, що правовідносини сторін у даній справі є валютними в розумінні частини другої статті 192, частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України, оскільки всі розрахунки між сторонами здійснювалися виключно в іноземній валюті (доларах США), а відтак правових підстав для конвертування зобов'язань з іноземної валюти у національну валюту України (гривню) немає. Враховуючи, що в резолютивній частині рішення суду зазначено суму стягнення в іноземній валюті (доларах США) з одночасним зазначенням гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення, то стягненню в порядку примусового виконання державним виконавцем підлягають кошти саме в іноземній валюті (доларах США), а не їх гривневий еквівалент на час ухвалення рішення. Тому рішення виконано частково, оскільки на рахунок стягувача перераховано лише 173,46 долара США, тоді як розмір стягнутої рішенням суду шкоди становить 308 доларів США.

ВП погодилась із такими доводами скаржника та зауважила, що загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи вбачається, що, ухвалюючи рішення у справі, суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

 

Корисні посилання:

Постанова Верховного суду від 04 липня 2018 року по справі № 761/12665/14-ц.

Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., СитнікО.М від 04 липня 2018 року по справі № 761/12665/14-ц