Міністерство юстиції України
Виконавчий округ міста Києва
Приватний виконавець
Мельниченко Олег Володимирович

Городоцький районний суд Хмельницької області визнав винним керівника селянського фермерського господарства в умисному невиконанні рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою, і призначив покарання – 2 роки ув’язнення з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік. Та на підставі ст.75 КК України суд звільнив обвинуваченого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на один рік.

7 червня 2017 року набрало законної сили рішення Господарського суду Хмельницької області, за яким СФГ, очолюване обвинуваченим, повинно привести земельну ділянку в с. Шарівка Ярмолинецького району до попереднього стану, демонтувавши там усі конструкції, та повернути її власнику – державному дослідному господарству.

Проте керівник селянського господарства з виконанням рішення зволікав. 15 травня 2018 року державний виконавець відкрив провадження про примусове виконання рішення господарського суду й дав фермеру ще 10 робочих днів, аби той таки сам демонтував надбудови і конструкції на землі водного фонду, звільнивши її. Та коли ситуація не змінилася й через місяць, держвиконавець правопорушника оштрафував й повідомив орган досудового слідства про кримінальне правопорушення.

Правоохоронці кваліфікували дії керівника СФГ за частиною 2 статті 382 Кримінального кодексу України - умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили, вчинене службовою особою.

У суді фермер обвинувачення не визнав, пояснивши, що знає про рішення господарського суду, але виконати його не може, бо у ставку досі його риба і потрібен час, аби її виростити і повністю виловити. При цьому зазначив, що тамтешню землю орендує згідно із договором.

«В даному випадку невиконання судового рішення носить завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акту, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання», – констатує Городоцький районний суд, погодившись із кваліфікацією дій директора.

За повідомленням прес-служби суду

Накладення арешту та звернення стягнення на кошти, що перебувають у банку, є самостійними стадіями обме­ження (а зрештою і припинення) права власника рахунку або вкладника, що передбачені законодавством.

Накладення арешту на кошти є діями уповноважених посадових осіб, державних органів та банку, які в передбаче­них законодавством випадках тягнуть припинення видатко­вих операцій за рахунком власника рахунку або вкладника. Звернення стягнення на майно, що знаходиться в банку, — це примусове відчуження (вилучення) його у випадках і по­рядку, встановлених виключно законом.

Важливу роль у виконавчому провадженні відіграє вжиття всіх необхідних заходів для примусового виконання рішень.  При виконанні судового рішення на приватного виконавця покладені  зобов’язання своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії в межах  законодавства.

Якщо ж боржник не здійснює жодних дій по виконанню судового рішення та покладених на нього обов’язків, а навпаки перешкоджає або навмисно ухиляється, одним із методів протидії є право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими для виконання на всій території України.

18 квітня 2019 року набирає чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Уперше в Україні запроваджується інститут банкрутства фізичних осіб, який регулює судову і досудову процедуру банкрутства. Прийнятий законодавчий акт передбачає можливість должника ефективно врегулювати свої питання з кредиторами.

Новий закон пропонує механізм захисту фізичної особи-боржника від недобросовісних кредиторів. До тепер громадяни мали сплачувати свої борги у повному обсязі, а у випадку смерті – борги переходили у спадок. Наразі, маючи борг, фізична особа в змозі домовитися про відстрочку або списання частки заборгованості, змінити істотні умови своїх кредитних зобов’язань, позбавитися податкової заборгованості за попередні три роки.

Розглядається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності у дітей прав на володіння чи користування таким майном

Нормами Цивільного кодексу України, а саме ч. 2 ст. 192, визначено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Одночасно ч.ч. 2, 3 ст. 533 ЦК України зазначають, що у разі якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У справі № 175/4367/15-ц позовна заява АКІБ «Укрсиббанк» мотивована тим, що між банком на позичальником (він же  - спадкодавець) свого часу було укладено договір про надання споживчого кредиту,  згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 35 000,00 дол. США та зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у строк до  10 травня 2024 року. Позичальник помер, а його спадкоємцями стали його дружина, син  та донька (відповідачі).

Оскільки відповідачі добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажали, банк просив стягнути з солідарно з відповідачів, як спадкоємців після смерті боржника, на свою користь, у межах вартості отриманого ними у спадщину майна, заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі  29 037,77 дол. США та судові витрати.

При розгляді спору про звільнення з-під арешту іпотечного майна, накладеного ДВС, суд зазначив, що такий арешт порушує права іпотекодержателя.

Кабінет міністрів України заборонив перереєстрацію та зняття з обліку транспортного засобу в разі наявності відомостей про його власника в Єдиному реєстрі боржників.

Повернення стягувачу виконавчих документів через відсутність в них деякої інформації про боржника не є законним і обґрунтованим. Виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від усіх державних органів, підприємств і установ, незалежно від форми власності, всі необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.